Ігор Клименко: Є дуже багато людей – і чоловіків, і жінок, які захотіли приєднатися до «Гвардії наступу»

08 березня 2023
 Ігор Клименко: Є дуже багато людей – і чоловіків, і жінок, які захотіли приєднатися до «Гвардії наступу»

Більше року тому, 24 лютого, у нашій країні розпочалася повномасштабна війна з росією. Україна гідно дала відсіч ворогу – завдяки, у тому числі, працівникам Міністерства внутрішніх справ

Нацгвардійці, поліцейські, прикордонники і рятувальники упродовж усього періоду широкомасштабних воєнних дій долучалися і до боїв з росіянами на кордонах нашої держави та усередині неї, і до збиття авіації країни-терориста, і до документування злочинів росії, і до ліквідації наслідків обстрілів рф.

Про потреби підрозділів МВС під час цієї війни, стан захищеності українських кордонів, «Гвардію наступу», а також – про авіакатастрофу у Броварах, розповів міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.

- Після авіатрощі у Броварах ви перейшли з посади очільника Нацполіції на посаду міністра внутрішніх справ. Розкажіть, як у вас складаються стосунки у команді міністерства. Чи є взаєморозуміння і комунікація?

- Ми формуємо насамперед просто робочу команду. І при призначенні або заступників, або керівників структурних підрозділів МВС ми виходили тільки з двох постулатів. Перший – це професіоналізм і здатність виконати ті завдання, які, на нашу думку, стоять перед Міністерством внутрішніх справ. Другий – порядність і бажання розвивати МВС.

Усіх, хто зараз працює у міністерстві, я вважаю високопрофесійними людьми. І вони мають себе показати вже на нових посадах і при нових викликах. Я вірю у цей колектив, у МВС і у всі підрозділи та органи, які входять до структури міністерства.

- Чи спілкуєтеся ви і загалом команда МВС із сім’ями загиблих у Броварах керівників і співробітників міністерства? І чи надається їм підтримка і допомога з боку МВС?

- Так. Спілкуємося, зустрічаємося з ними. Ми були у достатньо теплих відносинах з колишнім керівництвом Міністерства внутрішніх справ і, звичайно, ми пам’ятаємо, що у них є й діти, і просто життєві проблеми. Це наш моральний обов’язок – не тільки спілкуватися, а і допомагати їм.

- Ви сказали 1 лютого, що виставка щодо героїв МВС і фотоальбом «МВС-2022: Міністерство вашої безпеки», які були презентовані у Клубі Кабміну, були ідеєю Монастирського. Чи багато ще є таких його ідей, які планується реалізувати у подальшому?

- Усі ідеї, які формувало Міністерство внутрішніх справ під керівництвом Монастирського, були ідеями, які генерувалися всією великою командою, яку раніше створив Денис Анатолійович.

Ми прекрасно знайомі з цими задумами і втілювали їх у життя разом з Монастирським, тому вони ні для кого не є новими. Тобто, ми не можемо відмовитися від тих глобальних ідей, які самі ж і реалізовували.

Що стосується проєктів, які раніше згенерувало МВС і які стосувалися гуманітарного розмінування, побудови безпечного простору, безпечної країни та обладнання державного кордону, то, не зважаючи на те, що йде війна, ми будемо все це пролонговувати і виконувати.

- Поліція входить до складу міжвідомчої групи, яка долучена до розслідування авіатрощі у Броварах. Чи можете ви розповісти про хід слідства? Скільки експертиз у справі були призначені, чи є їхні результати?

- Наші слідчі дійсно входять у цю групу, але ми не займаємося безпосередньо розслідуванням. Ним займається Служба безпеки України і Державне бюро розслідувань – під процесуальним керівництвом Офісу генпрокурора. І уповноважені коментувати слідство щодо цього інциденту саме СБУ і ДБР.

Я пропоную дочекатися результатів проведених експертиз, у тому числі із залученням іноземних, передусім французьких, спеціалістів.

- Це щодо «чорної скриньки»?

- Так. Це щодо використання саме французької техніки – гелікоптерів Airbus, один з яких і розбився на території Броварів.

- Версії щодо того, що сталося, залишаються тими ж, що вже озвучила СБУ, чи є нові?

- На сьогодні всі три основні версії залишаються робочими.

- На початку лютого ви заявили про перевірку усіх гелікоптерів, які були у системі МВС. Чи є вже результати цих перевірок?

- Ми перевіряємо зараз усі ці гелікоптери, найперше Airbus і, зокрема, моделі Airbus 225, які знаходяться у відомстві Міністерства внутрішніх справ. Це стосується всіх ланок їхнього використання – від ремонту і обслуговування до надання передпольотних завдань та, звичайно, роботи і підготовки екіпажів.

- У цьому вертольоті разом летіли Монастарський, Єнін і Лубкович. Чи будуть надалі у міністерстві створені якісь саме документальні приписи щодо того, чи мають у подібних випадках найвищі службовці міністерства пересуватися у одному транспорті? І яких саме змін зазнає система безпеки у МВС після цього інциденту?

- Саме міністр внутрішніх справ приймає рішення про використання того чи іншого гелікоптера або літака. І, звісно, я не буду підписувати жодного такого документа, якщо буду відчувати і знати, що це порушуватиме заходи безпеки, які були встановлені.

Тому наразі, поки йдуть бойові дії, ми будемо пересуватися автотранспортом, залізничним транспортом. Вважаю, що цього буде достатньо, щоб уникнути загрози і зробити відповідні висновки після цієї авіатрощі.

Думаю, що після того, як закінчиться розслідування, будуть вжиті додаткові заходи, які будуть направлені на безпеку керівників усіх рівнів, і не тільки Міністерства внутрішніх справ.

- Якою є ситуація у прикордонних із білоруссю і росією областях? Чи спостерігається звідти пряма воєнна загроза? Наскільки високою є готовність підрозділів МВС до відбиття ймовірного наступу росіян?

- Станом на сьогодні ми не бачимо яскравого підтвердження того, що готується напад зі сторони білорусі. Це підтверджує саме Державна прикордонна служба України.

У той же час ми робимо все можливе разом із силами оборони, щоб у будь-якому екстремальному випадку ми могли вжити заходів і зупинити агресора – чи то буде диверсійна група, чи більші воєнні формування зі сторони ворога. Ми робимо все, щоб підсилити кордон разом із військовими.

І недавно прийнятий Верховною Радою закон, який розширює прикордонну смугу до 2 кілометрів, буде запорукою того, що ми ще більш ретельно укріплятимемо і контролюватимемо наш кордон безпосередньо з республікою білорусь.

- Очільник поліції Київської області Андрій Нєбитов раніше розповідав про проведення навчань щодо відбиття імовірного наступу рф. Чи часто проводяться ці навчання за участю структур МВС?

- Перед повномасштабною війною, до 24 лютого минулого року, ми постійно проводили такі навчання. Після того, як почалася широкомасштабна війна, сили МВС – це і поліція, і Нацгвардія, і ДСНС, і прикордонна служба – постійно знаходяться у стані бойової готовності. Сама війна змушує нас щодня бути у цьому стані для швидкого реагування на зміну обстановки.

Більша частина цих сил перебуває або у зоні бойових дій, або на деокупованих територіях – бо там роботи у 3-4 рази більше, ніж на решті території України. Я можу розповісти, наприклад, про поліцейських.

Якщо, умовно кажучи, на деокупованій території Херсонської області у нас на 10 тисяч населення працює 140-150 поліцейських, то на мирній території – наприклад, Києва, наразі це 40 поліцейських. Різниця у особовому складі є такою, бо території є великими, десь відсутній зв’язок, постійні обстріли – і на ту чи іншу проблему має постійно бути реагування поліцейських.

У той же час ми проводимо практичні навчання безпосередньо на деокупованій території або на лінії розмежування, на лінії фронту. І ми постійно проводимо по території держави ротацію наших підрозділів.

- Нєбитов також сказав, що якщо росія знову піде наступом на Україну, то для росіян «легкої прогулянки не буде». Чи можете ви підтвердити ці його слова?

- Однозначно не буде. Я думаю, що ми вже більше року усі разом доводимо те, що для них легкої прогулянки не буде не тільки на території, за яку відповідає Нєбитов, а на всій території нашої країни, яка зараз б’є ворога по тисячі кілометрів лінії вогню.

- За інформацією Офісу Президента, станом на листопад 2022 року в Україні велася робота по розбудові кордону у прикордонних з білоруссю областях. Чи можете розповісти, на якому етапі знаходиться ця робота у прикордонних з білоруссю і росією областях?

- У нас є достатньо сил – і військових, і прикордонних, – щоб ми могли вчасно і ефективно зреагувати на будь-яку зміну оперативної або військової обстановки на нашій території. У той же час дуже важко робити щось на кордоні, коли тебе обстрілюють.

Наприклад, Сумську область за минулу добу (інтерв’ю було записано 1 березня – ред.), саме прикордоння, обстріляли 17 разів. Тому ми тут говоримо про захист нашого кордону зі зброєю в руках. І звісно, що ми будемо давати відсіч ворогу по всьому кордону. Звичайно, що він у нас замінований. Це такі вже воєнні особливості.

Сподіваюся, що після закінчення війни – після того, як ми повністю виженемо ворога за міжнародні визнані межі нашої держави – ми займемося жорсткою побудовою і охороною цього кордону, для того, щоб більше ніхто не зміг перейти цю лінію.

- Напередодні річниці повномасштабної війни ви заявили, що понад тисячу працівників МВС знаходяться у полоні росіян. У якому із підрозділів міністерства їх налічується найбільше? Яка робота ведеться у цьому напрямку?

- У нас дійсно є багато людей, які знаходяться у полоні – чого тільки вартий Маріуполь. Цифру не можу назвати і з етичних причин, і з причини того, що це – закриті дані на період бойових дій. Ми розуміємо, що їх чекають рідні і ті структури, у яких вони працювали. Для нас це на сьогодні – пріоритет.

Ми робимо все, щоб наші працівники і військовослужбовці найближчим часом повернулися з полону. Це – титанічна робота, яку проводить і Головне управління розвідки, і СБУ, і команда Офісу Президента, які постійно знаходяться в переговорному процесі, щоб повернути додому максимально велику кількість наших полонених, у тому числі й представників МВС.

Однією із задач керівництва держави є зробити все, щоб повернути на батьківщину усіх до останнього українців, які захищали нашу територію. Думаю, що про це після війни будуть написані книжки, щоб розповісти, яка це творча, різностороння, багатофункціональна робота.

- Скільки працівників Міністерства внутрішніх справ уже вдалося повернути з полону рф? Де вони проходять реабілітацію – за кордоном чи в Україні?

- 585 наших співробітників уже повернулися з полону. Коротко розповім, що відбувається після того, як вони повертаються в Україну.

Спочатку ці люди приймають душ – ви не можете й уявити, як вони хочуть це зробити. Потім вони обідають чи вечеряють – у залежності від часу обміну, – і після цього ми їх одразу ж веземо до наших медичних закладів, оглядаємо, проводимо усі необхідні аналізи. Ми їх лікуємо, робимо операції тим, кому це необхідно.

І звичайно, що після відповідного лікування, коли дозволяють медики, ми відправляємо цих осіб на реабілітацію. Частина з цих працівників направляється у разі потреби на лікування за кордон, – наприклад, якщо комусь потрібне протезування.

Хоча, наприклад, у госпіталі прикордонної служби вже працюють, у тому числі, й іноземні спеціалісти разом із нашими фахівцями та успішно ставлять людей на ноги у прямому сенсі цього слова.

- Чи повернувся хтось із раніше полонених співробітників МВС до роботи? Наскільки великим у них є бажання знову стати до захисту України?

- У нас більшість тих, хто повертається з полону, потім стають у стрій. Усе залежить від їхньої реабілітації та лікування. Азовці, поліцейські – усі у строю, усі служать і виконують свої функції. Хтось навіть повернувся у зону бойових дій, а хтось вже у тиловій зоні забезпечує порядок на території нашої держави.

Більшість із них хочуть і повертаються у стрій, тому що бажають служити. Після відповідної реабілітації ці героїчні люди, як правило, хочуть повернутися до нормального життя. І для них нормальне життя – це коли у колективі, з побратимами, з якими вони проходили багаторічну службу в тому чи іншому підрозділі.

- Давайте поговоримо і про «Гвардію наступу». Хто ті люди з системи Міністерства внутрішніх справ, які становитимуть основу цих підрозділів? І чи очікували у міністерстві такий ажіотаж щодо вступу у ці бригади?

- У нас дуже багато людей у міністерстві, які пройшли 2014-2015 роки. Це – тисячі осіб: колишні міліціонери, нацгвардійці, прикордонники, рятувальники. А також достатньо багато людей, які, наприклад, втратили житло у Донецьку і переїхали у Маріуполь, які після 2015-2017 років просто вирішили піти у цивільне життя.

Потім вони почали говорити, що хочуть влаштуватися, наприклад, назад до поліції, у прикордонну службу. І їх уже стало критично багато. Також не забувайте, що з 2014 року усі підрозділи, які зараз входять до МВС, успішно боронили нашу державу у Донецькій і Луганській областях.

І люди з народних добробатів із першого дня повномасштабної війни брали участь у військових операціях під низкою населених пунктів по території нашої країни, у тому числі під Києвом, Ірпенем, Бучею і Мощуном.

Це були окремі такі підрозділи. І коли виникла ідея Гвардії наступу, то ці особи добровільно пішли у такі бригади, зареєструвалися, заповнили анкети, написали заяви і формують на сьогодні ударну частину цих підрозділів.

Тобто, це вже підготовлені люди, які мають бойовий досвід і вміють діяти у складі воєнних підрозділів. І саме вони складають серцевину цих нових бригад. Більш того, серед них є багато інструкторів, які вже готують молодих добровольців.

І ті побоювання, які були у деяких наших критиків, що люди до нас не підуть, не виправдались. Різні особи казали, що вже немає добровольців, що всі пішли на фронт.

Але насправді ми побачили, що є дуже багато людей – і чоловіків і, до речі, жінок, які захотіли приєднатися до Гвардії наступу на різних позиціях. Не тільки у розвідці – прийшли медики, водії, ремонтники, техніки і так далі.

- Скільки заявок, за останніми даними, надійшло до «Гвардії наступу»?

- У нас уже зареєстровано понад 23 тисячі заявок. Інформація щодо більше 35 тисяч заявок, яка була розповсюджена, є недостатньо точною, бо у кількість 35 тисяч входить і кількість наданих консультацій. Чистих заявок у нас – понад 23 тисячі.

- Скільки жінок є серед тих осіб, які подали заявки на вступ у ці підрозділи?

- Близько 5 відсотків від усіх заявок надійшли від жінок.

- Чи може жінка стати, наприклад, оператором безпілотних літальних апаратів у складі «Гвардії наступу»?

- Звичайно, що може. Тобто, якщо особа є спеціалістом, якщо вона має досвід цієї роботи, або має бажання і здібності до цього, то звісно, що ми будемо вчити, у тому числі, й жінок стати операторами БПЛА.

- А чи можуть іноземців взяти до цих бригад?

- Іноземців ми зараз у них не беремо. З іншого боку, нам подавали заявки наші громадяни, які проживають на території інших країн. Їх не більше 1-1,5 відсотка від поданих анкет. Тому ми станом на сьогодні маємо справу виключно з громадянами України.

- Чи можете сказати, чи будуть засекречені особи рядових бійців цих штурмових бригад?

- Командири цих підрозділів – це відкриті, публічні особи. Вони спілкуються з кандидатами на проходження служби у цих бригадах і формують внутрішньоколективний настрій.

Списки по рядових бійцях ми, звичайно, не будемо ніде оприлюднювати. Увесь особовий склад, насамперед – розвідка, штурмові підрозділи – це люди, які на час війни будуть надзвичайно закриті від надання інформації широкому загалу.

- Скільки у цих бригадах буде людей із системи Міністерства внутрішніх справ, а скільки – добровольців, у відсотковому співвідношенні?

- У різних підрозділах це співвідношення є різним – і 40 відсотків людей із системи, і 35, і 45. Це стає зрозумілим при формуванні цих підрозділів.

- У середині лютого командир штурмової бригади Нацгвардії «Червона калина» Олександр Охріменко заявив, що щодо добровольців на вступ до «Гвардії наступу» проводиться спецперевірка, і що за їхнім запитом компетентні органи проводять її за добу. Наскільки ця перевірка є ґрунтовною за цей час?

- У нас існують бази даних і ми користуємося ними цілодобово. І тому відповідні служби, зокрема і рекрутингова служба, постійно перевіряють цих кандидатів.

Наразі ми робимо перший зріз, коли беремо цих людей, а у них ще попереду навчання. І у нас існують відповідні спеціальні служби у цих підрозділах, які також доперевіряють інформацію по всім, хто вступає у ці бригади. Це звичайна світова практика будь-якого військового формування.

- Тобто, ці перевірки проводитимуться і після того, як добровольців відберуть у склад «Гвардії наступу»?

- Звичайно. Тим паче, що якщо прийде якась додаткова інформація, або поведінка того чи іншого військовослужбовця або працівника буде викликати запитання, то вони завжди будуть перевірятися. Так робиться й у мирний час, такий же контроль.

- Чи є громадяни серед новобранців, які вже були затверджені у штаті цих підрозділів? І якщо так, то скільки їх вже прийняли? Якою орієнтовно може бути зарплата цих бійців і від чого це залежатиме?

- Звичайно, що вже є ті новобранці, які були прийняті та проходять службу, проходять відповідний вишкіл. Це – тисячі людей, але точніші цифри не можу називати. Та вони вже зараз отримують форму, екіпірування і виїжджають на полігон для проведення навчання.

Мінімальна зарплата зараз у місці постійної дислокації знаходиться на рівні від 25 тисяч гривень. Далі це буде визначатися районом перебування особи і веденням бойових дій.

Тобто, ця сума – це база. Але, наприклад, якщо говорити про громадянина, який був майором, то він одразу отримає пару тисяч за звання. Відповідно, від посади людини також залежатиме, яким буде його грошове забезпечення.

- Наскільки ці бригади будуть оснащені та забезпечені з боку держави та наших міжнародних партнерів? І що буде з цими підрозділами після дати завершення їхнього формування – 1 квітня? Що вони робитимуть далі?

- Ми дійсно хочемо максимально, відповідно до належних норм, озброїти кожну цю бригаду, і ми це робимо. Це стосується передусім західної, НАТОвської техніки й озброєння.

У той же час комплектування цих підрозділів буде постійним. Бо, по-перше, ми вже готові комплектувати і наступні бригади, тому що дійсно є дуже багато наших громадян, які хочуть вступити у Гвардію наступу. А по-друге, ми прекрасно розуміємо, що іде війна і що ми будемо мати, у тому числі, й санітарні втрати, і поранених людей треба буде кимось замінювати.

Більше того, підрозділ не може постійно бути на війні, він має проходити ротацію, і у нас має вистачити саме людських сил, щоб давати нашим бійцям відпочивати. Тому ми ці бригади будемо постійно поповнювати новими бійцями.

- Генпрокурор Андрій Костін раніше заявив, що українці, які стали жертвами чи свідками злочинів росії і зараз перебувають за кордоном, можуть свідчити там, на місці, а іноземні колеги українських прокурорів збиратимуть ці дані й передаватимуть їх у Київ. Чи отримує МВС цю інформацію з Офісу генпрокурора?

- Ми можемо говорити лише про ті функції, які виконує саме Міністерство внутрішніх справ і, зокрема, орган досудового розслідування (поліція – ред.). Станом на сьогодні ми задокументували понад 65 тисяч воєнних злочинів. Це – приблизно третина від усіх злочинів, які були скоєні на території нашої держави за час (повномасштабної – ред.) війни.

Ми збираємо інформацію, зберігаємо її та потім передаємо до Служби безпеки України, бо це – воєнні злочини – як правило, підслідність СБУ. Але поліція практично завжди перша виїжджає на будь-який злочин, бо вона більш чисельно представлена на території нашої країни і наших підрозділів достатньо багато, більше, аніж, наприклад, підрозділів СБУ.

Ми даємо інформацію у Офіс генерального прокурора, і саме генпрокурор визначає, яким чином проходитиме розслідування і як будуть передаватися дані до міжнародних судових інстанцій, у тому числі й до міжнародного трибуналу. Бо саме Офіс генпрокурора є відповідальним за правильність збирання інформації усіма правоохоронними структурами, які залучені до документування таких злочинів.

- Й інших країнах уже відкрито кілька підрозділів ДП «Документ», де наші громадяни можуть отримати, у тому числі, паспортні документи. У скількох державах загалом планується відкриття цих підрозділів, зокрема й у цьому році?

- Вони у нас працюють у Польщі, три стаціонарні та один мобільний. Ідеться про Варшаву, Краків, Вроцлав і Гданськ. Ці підрозділи у нас працюють у Туреччині, і вони були відкриті у Чехії (Прага) та у Словаччині (Братислава).

Але ми плануємо, за потреби, відкривати підрозділи ДП «Документ» – або мобільні, або стаціонарні, – й у інших країнах, для того, щоб люди могли оформити собі як паспорти, ID-картки, так і водійські ліцензії.

Загалом у нас цього року планується, зокрема, Берлін. Це поки що буде мобільний комплекс, який там працюватиме, тому що у Німеччині також є дуже багато наших громадян.

- Під час конференції «Війна і нові горизонти у світі» керівництво вітчизняних дипломатичних установ висловилося за доцільність введення у штати окремих посольств посади представника МВС України за кордоном. На якому етапі знаходиться цей проєкт?

- Станом на сьогодні ми спілкуємося з нашими колегами у міністерствах внутрішніх справ інших країн, з послами інших держав, і ми максимально налагодили цю взаємодію.

Наші представники є і в Інтеполі, й у Європолі, й тому наразі цей рівень операцій і обміну інформацією є достатньо потужним. Більш того, ми спілкуємося у посольствах іноземних країн із так званими офіцерами зв’язку та передаємо їм відповідні дані.

Поки що йде війна, і я думаю, що офіцери Міністерства внутрішніх справ передусім мають працювати або в Україні, або безпосередньо на зв’язку з правоохоронними інституціями європейських країн або інших держав світу. Я думаю, що це буде на часі після війни – знову підняти питання про присутність наших представників у посольствах іноземних країн.

- Як проходить комунікація МВС з нашими міжнародними партнерами щодо отримання допомоги? Чого потребують підрозділи міністерства найбільше – у тому числі, для ліквідації наслідків повномасштабної війни?

- Якщо говорити про розмінування, то, наприклад, щоб засіяти поле пшеницею, його потрібно спочатку глибоко розмінувати. Умова – це відсутність бойових дій і наявність можливостей.

Щодо можливостей, то для того, щоб це зробити достатньо швидко і безпечно, нам необхідна важка техніка. Легку техніку нам надали наші іноземні партнери у достатній або майже достатній кількості, і ми зараз чекаємо саме важку техніку для розмінування.

І можливо, йдеться про захід до нас відповідних операторів гуманітарного розмінування, які будуть спільно з нашими піротехніками здійснювати очистку української землі.

Ми постійно потребуємо і військового забезпечення наших підрозділів, бо, на жаль, війна продовжується, а снаряди закінчуються. Тому ми робимо все, щоб наші частини, які безпосередньо беруть участь у бойових діях, отримували ці снаряди та зброю.

У зв’язку з великою кількістю загиблих цивільних людей, нам потрібне, насамперед для ідентифікації тіл, відповідне обладнання. Частина його вже була надана нашими партнерами. Ми потребуємо і навчання криміналістів та наших слідчих – саме у документуванні воєнних злочинів.

Ми маємо надавати високоякісну медичну допомогу – тут необхідна медична техніка, і для цього також потрібні мобільні госпіталі.

Звісно, що йдеться і про ІТ-складову функціонування нашої держави та правоохоронної системи. Зокрема, це стосується і надання якісних сервісних послуг нашим громадянам. Наприклад, це ті ж Старлінки, які були надані Україні, і вони достатньо ефективні – як у мирній, так і у воєнній зонах.

Звичайно, що нам буде необхідно відбудовувати велику кількість об’єктів нерухомості наших підрозділів, яких було розбито сотні. І ми потребуватимемо відповідної техніки.

Зрештою, ми потребуємо допомоги, консультацій із нашими колегами щодо формування безпечної країни. Станом на сьогодні це стосується деокупованих територій і так званих тилових областей.

- У МВС раніше створили низку ініціатив, які стосуються захисту дітей – проєкт «Вихователі безпеки», шкільні заняття з мінної безпеки тощо. Наскільки під час повномасштабної війни міністерству вдається приділяти увагу цьому питанню?

- Кожна дитина має знати елементарні заходи безпеки. Це потреба сьогодення і питання навчання не тільки дітей, а й їхніх батьків, вчителів, класних керівників, завучів, директорів шкіл.

Тому ми наразі говоримо про створення класів безпеки у кожній школі та підготовку відповідного педагогічного персоналу, який буде проводити профільні заняття – звичайно, із залученням поліцейських і рятувальників, медиків та інших служб, щоб дитина була обізнаною.

- В Україні натепер ситуація з відключеннями електроенергії частково покращилася. Але все ж таки – наскільки зараз структури Міністерства внутрішніх справ готові до роботи в умовах імовірного довготривалого відключення електрики?

- Коли тільки була імовірність того, що від електроенергії почнуть вимикати міста і села, то весь особовий склад пройшов відповідні навчання. Вони були пов’язані з тим, що у випадку, зокрема, повітряної тривоги і коли ще немає масштабного вимкнення електроенергії, усі служби одразу починали знаходитися у режимі «Standby» (режим очікування – ред.).

Ми створили відповідні групи, які повідомляють про небезпеку ракетного чи авіаційного удару, і збільшили патрулі у 2,5 разу якраз у цей час на навчаннях. І потім, коли у нас вимикали світло у багатьох містах, ми якраз це відпрацювали на практиці.

Було створено й «антимародерні» групи – тобто, групи з оперативників, які працювали превентивно у мікрорайонах населених пунктів, щоб ніякі наші громадяни, які намагалися скоїти злочин, не змогли цього зробити.

Хоч що було б – чи відключення електроенергії, чи інша надзвичайна подія, – практично 100 відсотків особового складу всіх підрозділів міністерства ми поставимо на службу, поставимо на ноги.

У тому числі працюють і пункти незламності. Ці центри у нас працюють, зокрема, й у кожному підрозділі поліції.

- Важливим питанням є і безпекова ситуація всередині України. Якою зараз є криміногенна обстановка у нашій державі – наскільки вона є контрольованою з боку МВС?

- Ми з першого дня повномасштабної війни взяли на контроль усі злочинні групи та організації, які перебували на території нашої країни. Ми змогли переламати статистику криміногенної обстановки по злочинах і по сьогодні тримаємо це під контролем.

Деякі злочини у нас зменшилися на 40 відсотків, деякі – на 50. Звісно, що у нас побільшало шахрайств, але ми з ними теж боремося.

Зокрема, ті ж шахрайства – це те, що, як ми знаємо, буде існувати і після закінчення війни. І ми вже формуємо базу для того, щоб бути готовими до таких викликів. Ми у цьому питанні працюємо з нашими закордонними колегами – по тому, що стосується кібербезпеки і розкриття саме цих злочинів.

І звичайно, що ми тримаємо під контролем будь-які випадки незаконного використання зброї та боєприпасів на території нашої держави – уже зараз, поки йде війна, щоб потім не повертатися до цього питання і не починати вирішувати його з початку.

У нас є відповідні оперативні бази цієї зброї, яку ми вилучаємо у наших громадян, які, зокрема, скоюють злочини. Вона уся у нас під наглядом. І тому ми говоримо нашим іноземним партнерам, що їм не треба переживати через те, що ми втратимо контроль за цими злочинами.

- Які основні завдання та цілі Міністерство внутрішніх справ ставить перед собою – станом на цей момент і після закінчення широкомасштабної війни?

- Ми маємо удосконалювати безпекову складову розвитку країни – й у воєнний час, і вже у післявоєнний.

Тобто, ми працюємо над тим, щоб життя людей уже зараз, у цей важкий період, було якомога більш комфортним. Ми хочемо, щоб люди навіть у воєнний стан відчували, що держава турбується про кожного і захистить кожного.

І ми вже зараз готуємося до того часу, коли ми будемо дуже швидко налагоджувати саме мирне життя у нашій країні. До того періоду усі сервіси, які надає МВС, мають бути готовими.

Після нашої перемоги люди повертатимуться з-за кордону, будуть відновлюватися наші населені пункти, будуватимуться дороги, сподіваюся, що запуститься авіасполучення.

І роботи у нас буде дуже-дуже багато, – те ж розмінування, поновлення документів, забезпечення безпечного навчального середовища тощо.

Ми хочемо одразу після війни повернути нашим громадянам втрачене відчуття безпеки та захищеності. Це – завдання вищого керівництва держави і це є завданням безпосередньо Міністерства внутрішніх справ України.

- Дякую за розмову.

Марія Гончар

Джерело Укрінформ
Події Відео 31 березня 2023

Кіберполіція викрила злочинну групу, яка ошукала громадян ЄС на 160 мільйонів гривень

Від протиправних дій постраждали понад тисячі осіб. Шахрайську діяльність припинили в рамках міжнародної поліцейської операції