Микита Потураєв: Треба поставити крапку в питанні Бандери та Шухевича

08 липня 2021
 Микита Потураєв: Треба поставити крапку в питанні Бандери та Шухевича

Напередодні канікул у Верховній Раді був зареєстрований постанова №5721, яка обіцяє стати однією з найбільш резонансних уже восени. Нардепи рекомендують президенту надати звання Героя України Тарасу Бульбі-Боровцю та повернути це звання Степану Бандері, а також Роману Шухевичу. Нагадаємо, що в 2010–2011 роках суди визнали недійсними укази Віктора Ющенка про присвоєння цих звань Бандері та Шухевичу

Постановою також передбачається створення організаційного комітету з підготовки та проведення заходів з відзначення на державному рівні 80-річчя створення Української Повстанської Армії. Можна зі стовідсотковою вірогідністю прогнозувати, що ця тема стане дуже популярною на телеканалах нашого північного сусіда, а з Володимира Зеленського там зліплять імідж «фашиста» більшого, ніж ліпили його попереднику.

Але тоді у «фашисти» доведеться записувати всю Верховну Раду. Враховуючи, що в авторах постанови значаться більше 70 нардепів з майже всіх фракцій та груп парламенту, проблем з її проходженням через залу виникнути не має.

Головним комітетом, що буде опікуватись резонансною постановою, є комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, який очолює «слуга» Микита Потураєв. Він наразі перебуває у Відні, де головує в українській делегації на Парламентсьскій асамблеї ОБСЄ. В розмові з «Главкомом» Потураєв пояснює, навіщо саме зараз закортіло знову героїзувати Бандеру та Шухевича та як вдалося у вівторок протиснути у Відні український варіант резолюції попри шалений спротив росіян.

Враховуючи те, що настільки багато депутатів з різних фракцій підписалися під цією постановою, можна припускати, що він точно пройде через сесійну залу?

Думаю, що він набере необхідну кількість голосів. Тут навіть немає особливо про що сперечатися, бо де-факто суспільство це вже нормально це сприймає, виросло покоління, яке знає невикривлену історію. Треба просто поставити в цьому питанні крапку.

А чому цей проєкт винесений саме зараз?

А чому ні?

Просто коли такі контраверсійні речі виносяться, завжди є підозра, що за цією «перемогою», яка буде дуже обговорюватись в суспільстві, стоять спроби сховати якісь більш приземлені речі на кшталт чергової «дерибанної» схеми.

Треба мати дуже конспірологічне мислення, аби про це постійно думати. Це так само, як звинувачувати Миколу Княжицького, що він вносив законопроєкт про мову під вибори 2019 року. Хоча він працював над ним два роки, і коли він був готовий, його і внесли.

Ви кажете, що в суспільстві є консенсус щодо УПА, персон Бандери та Шухевича. Але є й протилежні думки – що навпаки ця тема суспільство розділює.

Якісь розмови про це можуть бути тільки з боку проросійських агентів впливу і людей, що знаходяться під їхнім впливом. От і все, що може бути.

Прізвищ під цим проектом стоїть багато. А хто був його головним ініціатором? Першою стоїть прізвище єдиної «свободівки» в цьому скликанні Оксани Савчук. Тобто всі інші просто підтримали її ініціативу?

Це не так важливо. Коли з’являється такий великий міжфракційний документ, немає значення, хто більше в нього вкладався. Оксана – перший підписант, тож це точно була її ініціатива, і їй треба в цьому питанні віддати належне.

Коли можна очікувати обговорення цього проєкту, бо зараз Рада йде на канікули?

Зрозуміло, що не раніше вересня. Я не впевнений, що він навіть вже потрапив до нас у комітет, пройшовши всі процедури. Якщо він цього тижня прийде до комітету, то ми можемо його і розглянути до канікул.

«Слуги народу» завжди намагалися обходити подібні чутливі для їхнього виборця питання. Що змінилося зараз, що ваші представники поставили підписи поруч зі «свободівкою», яка є ініціатором проєкту, та депутатами від «ЄС»?

Я не можу погодитись, що ми намагалися обходити ці питання. Коли подібні речі виникали, вони підтримувалися якщо не всіма депутатами нашої фракції, але багатьма. Ніякої сенсації в цьому нема. Ми маємо відстоювати власну історію зі всіма величними і трагічними подіями, які в ній були, і наше трактування, яке має базуватись на реальних історичних фактах. УПА – це дуже важлива сторінка нашої історії, зокрема, для процесу нашого державотворення.

От що росіяни постійно намагаються зробити – і власними руками, і руками своїх сателітів? Вони прагнуть виставити Україну ледве не союзником нацистської Німеччини. Хоча саме СРСР був союзником нацистської Німеччини з 1939 по 1941 роки. І якщо Росія є правонаступником СРСР, то саме вона має вибачатися. УПА вони називають колаборантами, звинувачують українців в тому, що вони знищували євреїв і мають нести відповідальність за Голокост.

При цьому у мене є інформація, що ще з минулого року представники однієї фракції, які бігають і кажуть, що я їх дуже ображаю, знову почали активно фінансувати абсолютно маргінальні, майже неіснуючі праворадикальні групи. Проводились певні акції і біля посольства Ізраїлю, і біля посольства Російської Федерації. Це все виглядало нібито й патріотично, але проводилося зовсім в інших цілях.

Марш на честь ветеранів дивізії «Галичина» теж був одним з елементів цього ланцюга. Це робиться, аби дискредитувати українську історію і поставити нас в один ряд з нацистською Німеччиною та її сателітами. Але цього не вийде. І заради цього ми маємо чітко і відверто казати, що були і трагічні помилки як, наприклад, з дивізією «Галичина», але УПА – це зовсім інша історія.

Росіяни ж спеціально постійно проводять знак рівності між ними. Вони приписують ОУН (б) ті стосунки, що мала ОУН (м), яка, дійсно, співпрацювала з «гітлерівцями». Це не наші припущення, а факти. А росіяни намагаються це все зліпити в одне і виставити Україну державою, де панує ксенофобія, антисемітизм і так далі. Тому нам потрібно і на законодавчому рівні визначати своє ставлення до цих питань.

Ще одна неоднозначна тема – парламентом гуляло кілька варіантів змін закону про мову. Зокрема, і той, що ви просували, – про відтермінування певних його положень. На цих змінах вже поставлений хрест?

Зміни до закону про мову ніколи не планувалися. Єдине, що я пропонував, – відкласти вступ цих норм в дію до завершення карантину. Мій колега по фракції Олександр Савченко запропонував більш чітко – продовжити перехідний період на рік. Але це не знаходить підтримки зали. Там ще є неврегульоване питання, але, думаю, ми владнаємо його без законодавчих ініціатив і внесення правок: мова про певну невизначеність в повноваженнях уповноваженого з питань мови і Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Треба більш чітко визначити межу в їхніх повноваженнях.

На днях до «чорного списку» осіб, які загрожують нацбезпеці, було внесено одіозного в самій Росії спортивного коментатора Дмитра Губернієва. Чи вам не здається, що внесення до цього списку таких персонажів як Губернієв чи Кіркоров просто дискредитує сам термін «загроза нацбезпеці»? Яка загроза може бути від людини, яка гризла рукавицю в прямому ефірі?

Я про це мав дискусії з колегами в комітеті. Саме комітет під керуванням мого нинішнього колеги з «Європейської солідарності» Миколи Княжицького приймав зміни до законодавства, де всі ці речі були прописані. На мій погляд, в нинішній схемі є певні ризики. Добре, ми кажемо, що певна людина чи її творчість створює загрозу нацбезпеці. Але треба виписати чіткі критерії таких загроз. У нас, окрім виправдання окупації Криму чи поїздок туди не через Україну, фактично таких критеріїв немає. Ми з колегами хотіли внести правки в закон про медіа щодо заборони адвокації агресії на Донбасі чи взагалі її невизнання. Просто якщо чітких критеріїв нема, завжди є ризик, що особи з цього «чорного списку» відправлять позови до ЄСПЛ і ми там програємо. Але підтримки у колег я не знайшов, вони вважають, що нинішня система – нормальна, і її краще не чіпати.

А росіяни вже біжать з позовами до ЄСПЛ?

Поки у нас таких даних немає, але виключати цього ми не можемо.

Зараз проходить літня сесія Парламентської асамблеї ОБСЄ у Відні, де ви очолюєте українську делегацію. Як вдалося протиснути наш варіант резолюції?

На цій сесії буде обрання нової президентки, віцепрезидентів, голів комітетів. Коли відбуваються засідання комітету, до якого я вхожу – з питань політики і безпеки, у нас постійно відбуваються суперечки з росіянами. Цього разу вони знову просували ідею «братніх народів». Тоді я зацитував їм англійською Біблію: «І сказав Господь: Каїн, де твій брат Авель?» Якщо ми і брати, то саме у таких стосунках.

Щодо самої цієї сесії, то треба усвідомлювати, що весь світ не крутиться навколо нас. Піднімалися питання наслідків азебайджано-вірменського конфлікту, є напруга між Туреччиною і Кіпром, постпандемічні проблеми. До того ж, через пандемію був зламаний графік роботи ПА ОБСЄ, народ перейшов в онлайн-режим і делегації прибули до Відня не в повному складі. Від України, наприклад, присутні тільки я і Артур Герасимов. Ми з ним завжди добре тут співпрацюємо і не ділимось на владу і опозицію.

На цій асамблеї відбувається двоє загальних зборів на рік. Зазвичай, на зимовій сесії країни презентують свої проєкти резолюцій, ознайомлюють з ними колег, а влітку ці резолюції голосуються. Оскільки через пандемію не було офлайн-сесій, на літню сесію вирішили виносити так звані «urgent item». Йдеться про гостру ситуацію, яка вимагає негайної реакції з боку парламентської асамблеї. В такому випадку країна може запропонувати певний текст, що є коротшим за резолюцію. Таких на цю сесію привезли три. Один – наш: він присвячений загостренню конфлікту на Донбасі, вбивству наших військових, обстрілу житлових будинків Авдіївки, фактичному блокуванню Росією Керченської протоки та отриманню Росгвардією права блокувати територіальні води, які Росія вважає своїми. Це ж повне нехтування міжнародним правом.

Російська делегація, як завжди, каже, що «це все не ми»?

Так, кажуть про громадянську війну, кривавий переворот і повторюють путінську промову. На жаль, статут ОБСЄ був написаний таким чином, що він не враховує всіх сучасних викликів, що стають перед цією організацією. Щодо нашого документу, то ми ж заздалегідь онлайн збирали підписи і у нас була підтримка десяти країн, хоча під повноцінною резолюцією зазвичай збираємо більше. Американська делегація була ініціатором документу, що стосується загострення ксенофобії, прояви нетерпимості під час пандемії. Також була ініціатива щодо всім відомої ситуації в Білорусі.

Ми могли ці питання ухвалити на постійному комітеті, але, на жаль, якщо дві делегації проти, то комітет не може голосувати і питання переноситься на розгляд загальної сесії. Росіяни заблокували всі ініціативи – деякі особисто, а деякі руками своїх сателітів-посіпак. Це було дуже смішно. Ми дещо нервували, бо для включення в порядок денний нашої резолюції було потрібно багато голосів – дві третини…

Але попри шалений спротив російської делегації та делегацій країн, які знаходяться під її впливом, ПА ОБСЄ прийняла термінову резолюцію, яка була нами запропонована та суворо засуджує триваючу окупацію Криму та окремих районів Донецької і Луганської областей і військові злочини російської влади, збройних сил та найманців на тимчасово окупованих територіях. Резолюція також засуджує намагання Росії, всупереч міжнародному праву, заблокувати Керченську потоку та Азовське море.

Засуджується порушення прав людини в окупованому Криму та окремих районах Донецької і Луганської областей, а також триваюча небезпечна мілітарізація окупованого Криму і незаконна російська паспортизація українських громадян.

Фактично ПА ОБСЄ вчергове висунула вимогу до Росії – саме як до ініціатора і сторони конфлікту з Україною – негайно звільнити окуповані українські території і припинити зухвалі порушення міжнародного законодавства. До речі, Росія вдавалася до відвертого шантажу і погрожувала у разі підтримки української резолюції вийти зі складу асамблеї. Також була підтримана і резолюція США, яка засуджує зростання ненависті і насильства у світі, і робить окремий фокус на ситуаціі у Білорусі, а також резолюцію Нідерландів, яка повністю спрямована на засудження злочинів режиму Лукашенка. Тож російській і білоруській делегаціям довелося просто покинути засідання. При цьому білоруси були присутні онлайн у «зумі», але демонстративно відключилися.

Павло Вуєць

Джерело glavcom