Пенсійна реформа: Це буде у 2023-му, найпізніше – у 2024 році

27 вересня 2021
 Пенсійна реформа: Це буде у 2023-му, найпізніше – у 2024 році

Впровадженню обов’язкової накопичувальної системи є альтернатива – народжувати в середньом 4-5 дітей на сім’ю. Влаштовує?

22 вересня на базі інституту Горшеніна, за участі порталу «Лівий берег» у Києві відбувся круглий стіл «Пенсійна реформа в Україні: бути чи не бути». У заході взяли участь міністр фінансів Сергій Марченко, міністр соціальної політики Марина Лазебна, голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Руслан Магомедов та радник міністра фінансів та засновник GROWFORD Institute Віталій Ломакович (Див. фото нижче).

Говорилися правильні речі. Треба збільшувати відрахування для Підтримки Пенсійного фонду – надходження ЄСВ, податків. Треба придумати, як стимулювати роботодавців і працівників до виходу із «тіні». Тобто ключова проблема реформи: не стільки її зміст (з цим, ніби все ясно), скільки її ефективне виконання.

Реформа невідворотна 

Основна теза, на якій наголошувалося усіма учасниками круглого столу –не обговорюється, чи потрібна реформа пенсійного забезпечення, Йдеться про те, яким чином здійснити цю реформу якнайкраще та в які терміни. Адже і нині,і раніше з пенсійним забезпеченням в Україні складається так, що значна частка населення ледь зводить кінці з кінцями.

Розмір мінімальної пенсії сьогодні - це 1854 грн. З 1 грудня поточного року, у зв’язку зі зростанням мінімальної заробітної плати, мінімальна пенсія за віком для пенсіонерів від 65 років за наявності стажу 30-35 років зросте з 2 400 до 2 600 грн. (40% від збільшеної мінімальної заробітної плати з 6 500). Тож, не зважаючи на підвищення, люди, які пропрацювали все життя, з виходом на заслужений відпочинок без додаткових джерел – все одно опиняться на межі виживання.

Але що тут вдієш? В Україні на одного працюючого зараз припадає, згідно статистичних даних, один пенсіонер. Міністр фінансів пан Марченко наголосив, що «основна причина [реформи пенсійного забезпечення - ред.] - це демографічний тренд. Він не є чимось унікальним в Україні, це світовий тренд, коли у нас менша народжуваність, більше населення похилого віку, яке живе довше… Для них треба знайти ресурс, а він знаходиться шляхом сплати єдиного соціального внеску діючими робітниками. У нас майже 11 мільйонів пенсіонерів,  а осіб, які сплачуть соціальний внесок, 9,7 мільйона»

Чимало людей влаштувалися за кордоном, оскільки їх не задовольняє розмір оплати праці в Україні. Багато підприємств у приватному секторі, зважаючи на стан справ з податками і доходами, офіційно сплачують своїм працівникам тільки мінімальну заробітну плату, а решту видають «у конвертах» Проблемою залишається й те, що значна кількість працюючих не виходять з «тіні», тобто працюють нелегально, не сплачуючи податків. Їхні роботодавці економлять на податкових відрахуваннях. Звісно, це вихід для працюючих і роботодавців, але - тут і зараз. А в перспективі працівники з економічної «тіні», потрапляючи на пенсійне «світло», перебиваються мінімальними виплатами.

Як розірвати замкнене коло бідності

Перебороти стійке небажання роботодавців та працюючих сплачувати податки та внески до соціальних фондів покликана низка комплексних заходів, що їх має намір запровадити уряд, у разі прийняття Верховною Радою запропонованих законів.

Працюючим, що не досягли 50 років, потрібно буде відраховувати від своєї заробітної плати один чи два відсотки до накопичувального пенсійного фонду. Такий самий відсоток відрахувань пропонується встановити й від роботодавця, можливо, за рахунок зменшення інших відрахувань на фонд заробітної плати або й податків.  На цьому наголосила міністр соціальної політики Марина Лазебна. Гроші акумулюватимуться на особистих рахунках працюючих, які отримають до них доступ після виходу на пенсію. Це може стати суттєвим додатком до солідарної, державної пенсії.

Міністр соціального захисту наголосила, що про повне скасування солідарної системи не йдеться. Накопичувальна пенсійна система не є заміною солідарної, а має стати доповненням до неї.

Міністр соціальної політики Марина Лазебна (по центру)
Міністр соціальної політики Марина Лазебна (по центру)

Планується створення принаймні одного державного накопичувального пенсійного фонду та кількох – на круглому столі озвучувалося число до п’ятнадцяти – недержавних фондів. Вони акумулюватимуть кошти та підбиратимуть такі способи інвестування коштів, що дозволять, щонайменше, зберегти їхню купівельну спроможність, уберегти від інфляції та ризиків падіння курсу валют, акцій та облігацій.

Пан Марченко нагадав, що, коли він заявив про те, що теперішні сорокарічні не можуть розраховувати на пенсію, йшлося саме про солідарну пенсію. Міністр виходив з тих міркувань, що приміряв таку перспективу, перш за все, на себе та своїх ровесників. За нинішнього стану справ з відрахуваннями до Пенсійного фонду, наповненням бюджету та відношення кількості працюючих до кількості пенсіонерів потрібно діяти так, щоб дати сьогоднішнім сорокарічним перспективу захищеної старості.

Учасники круглого столу наголошували, що альтернативи змінам у системі пенсійного забезпечення немає, питання стоїть лише у тому, коли і як це зробити найкращим чином. Наступний рік не стане роком реформи. Зміни до пенсійного законодавства планується ввести, за згоди Верховної Ради, з 2023 або 2024 року.

Як було і що відбувається

Стан справ у пенсійному забезпеченні, справді, застаріла проблема. Внаслідок еволюції пенсійного законодавства від радянської системи до теперішньої, величина пенсій, у відношенні до заробітної плати, деградувала від 60-65 % (щоправда, не для усіх пенсіонерів) до 30 % від зарплати і наразі має неухильну тенденцію до зменшення.

Реформи пенсійного забезпечення, що їх пропонують профільні міністерства та комітет Верховної Ради, мають на меті забезпечити майбутнім пенсіонерам пристойний рівень життя. Держава, за словами учасники круглого столу, не збирається відмовлятися від своїх соціальних зобов’язань перед громадянами. Проте й громадяни повинні усвідомлювати, що їхні теперішні сьогодні «білі зарплати» та відрахування з них на майбутнє – це страховка від злиднів по досягненні пенсійного віку.

Система накопичувальних пенсій не є чимось новим та унікальним, у світовій практиці є чимало прикладів такого способу забезпечення людей похилого віку.

Система загального пенсійного забезпечення – взагалі відносно молода, у порівнянні з тисячоліттями людського досвіду та історією розвитку держав. Якщо перші згадки про пенсії відносяться до часів Гая Юлія Цезаря, як виплати відставним легіонерам, то, у теперішньому вигляді, масову систему пенсійного страхування було запроваджено у Швеції в 1913 році.

Існує низка держав, де пенсійні виплати доступні далеко не для усіх. Китай, могутня та економічно розвинена держава, досі не має системи загального пенсійного забезпечення. Приблизно сорок відсотків китайців похилого віку змушені розраховувати виключно на свої заощадження та на допомогу дітей.

Міністр фінансів Сергій Марченко
Міністр фінансів Сергій Марченко

Радянська система пенсійного забезпечення, що розхвалюється різнокаліберними маніпуляторам , також не була взірцем справедливості. Пенсії колгоспникам, наприклад, нараховувалися на рівні 10-12 рублів на місяць, що складало від 5 до 10 відсотків від оплати праці в промисловості або неприбутковій сфері (освіті, медицині тощо). І тоді, як в Китаї, непрацездатні батьки могли розраховувати лише на допомогу дорослих дітей.

Проблеми України не унікальні. Демографія як фактор реформ

Тепер рівень народжуваності критично знизився, і це сильно обмежує можливості людям похилого віку скористатися допомогою рідних. Взагалі, демографічна ситуація в Україні уже давно катастрофічна, чимало сімей не збираються народжувати більше як одну дитину. Коли ці батьки досягнуть пенсійного віку, їх обох (дай Бог здоров’я!), за умови збереження солідарної системи, повинна буде утримувати одна їхня дитина.

Уявімо собі можливий рівень соціальних відрахувань з працюючого та роботодавця, коли на одну працюючу особу припадатиме двійко пенсіонерів. Тож реформа пенсійної системи та запровадження, поряд з солідарною, накопичувальних пенсій, на часі – без жодного сумніву. Питання лише в тому, як скоро ці зміни буде впроваджено та чи не призведе це до ще більшого відходу у тінь низки бізнесів.

Міністр фінансів на Круглому столі наголосив, що старіння населення та зменшення економічно активної його частини є загально світовою проблемою. За словами пана Марченка, прогноз Світового банку для усіх економік світу до 2050 року свідчить, що дефіцит пенсійних систем складатиме фантастичні 400 трильйонів доларів США. «Діюча солідарна система потребує певної перекалібровки», - зазначив міністр та додав, що з 29 млн. осіб (працездатного віку і дітей. Ред), за даними податкової служби, лише 14 млн. отримують якісь доходи. «Умовно віднімемо заробітчан – 2,5-3 млн., віднімемо безробітних, близько 2 млн. осіб. «Пропало» близько 10 млн. осіб, які економічно активні, але ніде не проходять по базах даних податкової. Якби ми вивели з тіні більшу частину доходів, можливо, і не було б таких суттєвих перекосів з фінансуванням Пенсійного фонду і не була б така мізерна пенсія».

У країнах, де вже працюють накопичувальні пенсійні системи, на збільшенні рівня відрахувань роботодавців наполягають профспілки при укладання колективних галузевих та виробничих угод. Якщо ефективно розпоряджатися коштами пенсійних фондів, це може сприяти як розвиткові внутрішнього фондового ринку, так й залучанню інвестицій з цих фондів у промислове виробництво та видобувні галузі. Усе це, зрештою, сприятиме підвищенню загальної економічної активності, підвищенню рівня заробітних плат, отже – підвищенню й рівня споживання. Реформа, якщо її провести правильно та, зважаючи на ризики, поставити під суворий контроль пенсійні накопичення громадян, спроможна привести у рух маховик української економіки.

Чи справдяться сподівання на це українських міністрів – покаже час та щомісячні відрахування майбутніх пенсіонерів.

Ризики та проблеми реформування пенсійної системи

Як захистити від інфляції кошти в накопичуваних фондах. Вважається, що дохідність у три відсотки річних дає впевненість тримачам коштів. Проте, під час круглого столу, не було згадано про декілька важливих моментів, які можуть стати на заваді у цілому прогресивній та потрібній реформі.

По-перше, немає жодної гарантії того, що протягом накопичення коштів не відбудеться стрімкої девальвації гривні, як це, наприклад, відбулося у 1998, 2008 та 2014 роках.

По-друге, важливий момент – не заявлено про механізми стовідсоткової компенсації накопичених коштів, в разі банкрутства або невідповідного використання цих коштів.

Чудові плани щодо майбутнього потрібно узгоджувати з актуальною ситуацією, адже доки реформа запрацює, мільйони теперішніх пенсіонерів житимуть на межі бідності, а багато хто навіть за цією межею.,

Запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи стане чи не найважливішим тестом щодо довіри державі з боку населення, причому його найбільш соціально, політично та економічно активної частки – людей працюючих.

Сподіваймося, що усе складеться якнайкраще.

Дмитро Редько

Джерело ukrinform
Відео 05 грудня 2021

У програмі «З Осуховським по-чесному» Олександр Ярмола: про розстріляне відродження, Чорнобиль, Гайдамаки

У програмі «З Осуховським по-чесному» Олександр Ярмола - український музикант, вокаліст, автор текстів, засновник та лідер козак-рок гурту «Гайдамаки»