Віктор Гвоздь: Росія проти США і НАТО

07 квітня 2020
 Віктор Гвоздь: Росія проти США і НАТО

Тема впливу глобальної епідемії на військову діяльність різних країн дуже глибока і варта того, щоб розглянути її ще раз

Це стосується передусім низки принципових відмінностей у підходах США/НАТО та Росії до застосування їх збройних сил у тій новій ситуації у світі, що виникла через епідемію. Як західні країни, так і Росія активно залучають своїх військових до справи з протидії коронавірусній інфекції. В той же час зовсім протилежним є ставлення сторін до традиційних заходів оперативної та бойової підготовки своїх збройних сил, під час яких опрацьовуються питання застосування військ у війнах чи конфліктах.

На погляд воєнно-політичного керівництва США і НАТО, перед загрозою всесвітньої пандемії сьогодні такі питання відходять на другий план. Винятком вважаються функції стратегічного стримування супротивників та боротьби з тероризмом, актуальність яких у будь-якому випадку зберігається. За таких умов США/НАТО підтримують постійну бойову готовність своїх ракетно-ядерних сил та посилено опікуються захистом особового складу від зараження коронавірусом. Водночас знаходяться у готовності і антитерористичні підрозділи. Разом з тим, скорочується масштаб військових навчань звичайних збройних сил, а ресурси, які вивільняються, використовуються для протидії пандемії.

За необхідність знизити інтенсивність військової діяльності та відмовитися від війн і збройних конфліктів виступає й решта цивілізованого світу. Зокрема, у березні–квітні ц. р. з відповідними заявами виступили ООН і Європейський Союз.

Зовсім інші позиції у Москви. Вона аж ніяк не відмовляється від своїх неоімперських амбіцій. Навіть за умов виникнення смертельної небезпеки для усього людства через коронавірусну інфекцію. Так, росіяни не лише не знизили свою військову активність, але і, навпаки, нарощують її на всіх стратегічних напрямках. Ось так вони намагаються продемонструвати перевагу Росії над Заходом, зокрема готовність реалізувати свої геополітичні інтереси усіма можливими способами, в т. ч. військовими. Навіть не зважаючи на епідемію. Причому, перерозподіл військових ресурсів (в т. ч. особового складу) на боротьбу з епідемією компенсується проведенням мобілізаційних заходів. Для прикладу, всупереч епідемії не припиняється призов солдат-строковиків до збройних сил РФ. А під виглядом підготовки до навчань подекуди призивають і резервістів.

Найбільш показовим прикладом є підготовка до навчання США/НАТО Defender-Europe 20 («Захисник Європи 20»), яке планувалося в період з лютого по травень ц. р., та відповідь на них Росії.

Так, навчання Defender-Europe 20 мало бути найбільшим з часів завершення минулої «холодної війни». Передбачалося залучення до них близько 40 тис. військовослужбовців збройних сил США і їх союзників по НАТО. При цьому задум навчання був аналогічний з навчанням США/НАТО типу REFORGER (Return of Forces to Germany — «Повернення військ до Німеччини»), які щорічно проводились в період 1969–1993 років і передбачали опрацювання питань відбиття військового вторгнення Радянського Союзу до Європи. Самим сценарієм навчань Defender-Europe 20 передбачалося три основних етапи, а саме:

  • перший — посилення Об’єднаних збройних сил (ОЗС) НАТО в Європі за рахунок американських військ з континентальної частини США. Так, з військових баз США Форт-Худ, Форт-Блісс і Форт-Стюарт до ФРН, Бельгії та Нідерландів планувалося перекинути 20 тис. американських військовослужбовців. Особовий склад — літаками, а техніку — кораблями. При цьому передбачалося проведення перевірки двох нових (відновлених) командних структур НАТО у м. Норфолк (штат Вірджинія, США) та м. Ульм (ФРН), призначених для управління діями з перекидання американських військ до Європи та забезпечення їх логістики;
  • другий — розгортання угруповань ОЗС НАТО в районах оперативного призначення. Основні з них планувалося створити:
    • на головному напрямку можливого військового вторгнення Росії, а саме — в районі так званого Сувалківського коридору, який знаходиться на стику кордонів Польщі та Литви між Білоруссю і Калінінградською областю РФ. Захоплення Росією цього району дозволило б їй з’єднати Білорусь з Калінінградською областю і відокремити країни Балтії від НАТО з подальшим встановленням контролю над ними. Для захисту Сувалківського коридору повинні умовно розгортатися два армійських корпуси ОЗС НАТО, загалом до шести дивізій;
    • в Польщі, Литві, Латвії і Естонії для забезпечення оборони згаданих країн та нанесення контрударів по флангам ударного угруповання російських військ на основному напрямку їх наступу;
    • у ФРН в якості другого ешелону ОЗС НАТО в зоні бойових дій у Балтійському регіоні.

На практиці зазначені угруповання мали бути посилені окремими з’єднаннями та об’єднаннями ОЗС НАТО, які дислокуються в регіоні, а також силами американських військ, перекинутих до Європи;

  • третій — практичне опрацювання питань проведення стратегічної оборонної та контрнаступальної операції на полігонах в Польщі, країнах Балтії і ФРН.

В рамках виконання таких планів у лютому та на початку березня ц. р. до Європи перекинуто частину американських військ, призначених для участі у навчанні. Разом з тим, у зв’язку з виникненням епідемії підготовка навчань фактично припинилася через поширення випадків захворювань на коронавірус серед військовослужбовців ЗС США в Європі та інших країн НАТО, а також необхідність залучити війська до боротьби з епідемією. Наразі розглядаються питання про перенесення термінів проведення навчання або умовного опрацювання його сценарію на картах дистанційно.

На відміну від США та НАТО, епідемія і пов’язані з нею наслідки Російську Федерацію не зупинили. Так, у лютому–березні 2020 року під виглядом перевірки військ за зимовий період навчання відбулась серія масштабних навчань ЗС РФ на Північно-Західному (Балтійському), Південно-Західному (Українському і Чорноморському) та Східному (Тихоокеанському) напрямках.

З них найбільш масштабні — двосторонні оперативно-тактичні навчання 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій Західного військового округу ЗС РФ. Загалом у навчанні брали участь близько 20 тис. військовослужбовців. З них понад 3 тис. залучалися до безпосереднього виконання навчально-бойових завдань. На десяти полігонах у Московській, Нижегородській, Смоленській, Іванівській, Ярославській, Воронізькій та Білгородській областях опрацьовувались різні елементи наступальних та оборонних операцій. Основною стала «танкова битва» на полігоні «Погоново» під Вороніжем, коли підрозділи 1-ї танкової армії проривали оборону 20-ї загальновійськової армії.

На єдиному оперативному фоні з цими навчаннями відбувалися спільні навчання 6-ї загальновійськової армії Західного військового округу та Балтійського і Північного флотів Росії. Опрацьовувалися завдання оборони Калінінградської області РФ, прикриття російських кордонів, висадки морських десантів, а також нанесення ракетно-бомбових ударів по корабельних угрупованнях та берегових об’єктах супротивника.

В цілому задум комплексу навчань Західного військового округу Росії був симетричний до сценарію навчання ЗС США/НАТО Defender-Europe 20. При цьому на практиці опрацьовувалися питання прориву Сувалківського коридору з подальшим захопленням країн Балтії.

В цей же період у Південному військовому окрузі ЗС РФ відбувались двосторонні військові навчання за участю 49-ї загальновійськової армії та угруповання російських військ в анексованому Криму. За традицією «відбивалися спроби України за сприяння НАТО відновити контроль над Кримом», а також опрацьовувалось проведення наступальних операцій проти України на Приморському напрямку (з території Північного Кавказу РФ та Кримського півострова).

В комплексі з цими заходами у березні ц. р. відбулися спільні навчання 150-ї мотострілецької дивізії та 1-го і 2-го армійських корпусів («ДНР» та «ЛНР») зі складу 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу ЗС Росії.

Низка масштабних заходів оперативної та бойової підготовки відбулася також у Східному військовому окрузі за участю сил Тихоокеанського флоту Росії. Зокрема, в цьому плані можна відзначити оперативно-тактичні навчання Тихоокеанського флоту наприкінці березня – на початку квітня ц. р. за участю близько 20 бойових кораблів. Основу корабельного угруповання, яке сформували в рамках навчання, склали ракетний крейсер «Варяг», есмінець «Быстрый», великі протичовнові кораблі «Адмирал Виноградов» та «Адмирал Трибуц», а також малі протичовнові кораблі «Советская гавань» та «Метель».

Всі ці заходи активно висвітлювали і коментували російські ЗМІ, наголошуючи на «збереженні високої боєздатності збройних сил Росії навіть в умовах епідемії», демонструючи при цьому зневажливе ставлення до США та НАТО, які нібито показали неспроможність впоратися з проблемами, пов’язаними з поширенням коронавірусної інфекції, в тому числі у їх збройних силах. І як свідчення зазначеного наводили «фактичну відмову» США/НАТО від проведення навчань Defender-Europe 20. При цьому акцентували на спроможності Росії швидко перекинути понад 100 тис. військовослужбовців з бойовою технікою на далекі відстані (за досвідом СКШН «Схід-2018» та «Центр-2019»), в той час, як США потрібно близько трьох місяців для того, щоб розгорнути лише одну дивізію в Європі чисельністю 20 тис. солдат та офіцерів.

Досить показові також плани керівництва РФ провести 9 травня ц. р. у Москві парад, присвячений 75-річчю перемоги над гітлерівською Німеччиною. Незважаючи на те, що у столиці Росії захворіли на коронавірус кілька тисяч осіб, такі плани не скасовують. І навіть більше, параду надається особливе значення — як ще одному акту демонстрації російської військової потужності Заходу, а також засобу підвищення авторитету режиму В. Путіна на основі поширення шовіністичних настроїв серед російського населення.

Такі питання стають особливо важливими для правлячої верхівки Росії в умовах відмови США та ЄС скасувати антиросійські санкції, а також подальшого загострення проблем російської економіки через падіння цін на нафту. Тому парад стане найбільш масштабним за останні роки. До нього обіцяють залучити 22 батальйонні розрахунки, новітні зразки військової техніки (у т. ч. рухомі наземні ракетні комплекси РВСП «Ярс» та оперативно-тактичні ракетні комплекси «Искандер»), а також 30 відновлених танків Т-34 часів Другої світової війни.

Загалом все це підтверджує незмінність методів Кремля з реалізації своїх зовнішньополітичних інтересів: за будь-який кошт, не зважаючи на будь-які жертви чи втрати.

Тому агресивна зовнішня політика Москви стосовно Заходу і України не лише триватиме, а й ставатиме все більш гострою по мірі того, як ускладнюватимуться внутрішні проблеми Російської Федерації.

В той же час цілком можливо, що такі проблеми можуть досягти критичного рівня, що може призвести до непередбачуваних наслідків — від розпаду Росії і до того, що Кремль наважиться до відкритої збройної агресії проти США/НАТО і України. 

Президент Незалежного аналітичного центра геополітичних досліджень «Борисфен Інтел»

доктор військових наук генерал-лейтенант Віктор Гвоздь

Джерело bintel.org.ua