Венедіктова: я не прислуговую політикам

06 грудня 2021
 Венедіктова: я не прислуговую політикам

В контексті  процесу деолігархізації, розпочатого Президентом Володимиром Зеленським, важковики президентської команди, такі як Генпрокурорка Ірина Венедіктова, також не залишились осторонь  резонансних суспільно-політичних подій, викликаних антиолігархічними заходами влади

«Я не інквізитор,я не прислуговую політикам, я не продаюся покупцям політичних дивідендів…всі прокурори давно вже знають: якщо я прийняла рішення, реалізую його, не дивлячись на ситуативні ризики», - нещодавно зауважила Венедіктова.

Вона додала, що попросила зробити «поверхневу» оцінку більш ніж 200 відкритих проваджень в Офісі Генерального прокурора  відносно порушень та зловживань, здійснених на підприємствах, якими володіють структури Ріната Ахметова.

За її словами, першочергово мова йде про великі підприємства у сфері вугільної промисловості та енергетики. Венедіктова акцентувала, що приблизні суми, якими можна оцінити  завдані державі збитки,  вимірюються мільярдами гривень.

 Генпрокурорка зазначила, що буде особисто контролювати хід розслідування та увійде до складу груп прокурорів у найбільш резонансних справах. Венедіктова підкреслила, що буде реагувати виключно в площині кримінальної юстиції з прицілом на процесуальний результат.

Після виступу Генпрокурорки лунали  різні думки, але переважно вони сходилися в одному – цей шлях треба пройти до кінця. Важливим для багатьох був висновок про те, що шанс на справжню деолігархізацію є тільки у Зеленського, та часу на здійснення цієї мети не так вже й багато.  

Про наміри, пов’язані з деолігархізацією, заявляли, принаймні, декілька українських президентів, одначе, все на що ті спромоглися – балансувати між інтересами олігархічних кланів. Як виявилося, тільки президент Володимир Зеленський зміг продемонструвати, що дійсно прагне зменшити вплив олігархів.

У влади є достатньо необхідних важелів, щоб антиолігархічний похід виявився вдалим, тобто були встановлені  зрозумілі і рівні правила гри, нормальна бізнес атмосфера, в якій могли  б цивілізовано конкурувати різного калібру підприємці, в тому числі й великі акули, що звуться «олігархами».  Принципове у цій історії - відчуття того, що у самого Зеленського є основні ресурси, щоб це зреалізувати або, принаймні, кардинально зламати старі правила гри, які олігархи звикли диктувати владі й країні загалом. У Зеленського є  вмотивованість, внутрішній стрижень та запас міцності.  

Спротив президенту Зеленському та його антиолігархічним крокам вже почався. Не всі прояви цього спротиву для суспільства є очевидними, чи такими, які  лежать на поверхні. Але, що люди точно можуть чути, бачити й аналізувати, так це активну пропагандистську антипрезидентську кампанію, влаштовану на каналах декількох олігархів, насамперед  –  Ріната Ахметова.

Напруженість у стосунках муж Президентом і Ахметовим вийшла за межі кулуарної площини в публічну, що, в тому числі, має й позитивний ефект. Перш за все, це стосується відкритості й стійкості президентських намірів на шляху деолігархізації країни. По-друге, судячи з ескалації конфліктності, навряд чи сьогодні можна дорікнути Президентові те, що він діє заради власного рейтингу, адже  остаточно невідомо, які «дивіденди» від протистояння можуть отримати обидві сторони в подальшому.

«Життя  - це супермаркет: бери що хочеш, але попереду каса». Ця фраза, сказана одним з найбільших українських олігархів іншому олігархові має дедалі більше шансів стати доленосною для всього великого бізнесу України. Люди, які впродовж останніх десятиліть зосередили у своїх руках найбільші статки завдяки використанню у власних інтересах слабкості та усе більшої дисфункціональності української держави, тепер ризикують самі виявитися «жертвами». І це станеться тим скоріше, чим довше вони будуть чинити спротив щодо необхідних змін у моделі взаємодії бізнесу та держави, її ролі в майбутньому виживанні та успішному розвитку країни.

Сьогодні український бізнес, і особливо великий, разом з державою загалом перебуває в ситуації, що може надовго визначити їхню долю та перспективи. Від того, чи вдасться прокинутися й об’єднати зусилля для зміцнення та розбудови національної держави, залежить, чи зможуть вони відігравати самостійну роль, а чи муситимуть на чужих умовах та у кращому разі на другорядних ролях підлаштовуватись під зовнішніх гравців, або й зовсім втратити активи.  

То ж в актуальний історичний період, і тим паче на екваторі каденції Президенту Зеленському треба бути максимально впевненим у своїх кроках, прораховувати свої рішення на декілька ходів вперед, бо Україна вже неодноразово  втрачали від того, що ціна егоїзму внутрішніх гравців іноді була навіть вищою за недалекоглядність її зовнішніх партнерів.

Події Відео 19 серпня 2022

Продали чужу квартиру за понад 6 000 000 гривень: поліція Києва викрила адвокатку та ріелторку

Слідчі провели 15 обшуків, у ході яких виявили та вилучили мобільні телефони, правоустановлюючі документи та гроші