Безпрецедентний візит президента України та взаємопов’язаність сучасних театрів воєнних дій

26 квітня 2026
 Безпрецедентний візит президента України та взаємопов’язаність сучасних театрів воєнних дій

Президент України Володимир Зеленський двічі за короткий проміжок часу відвідав країни Перської затоки. Під час першого візиту Україна уклала історичні угоди з країнами регіону про співпрацю в галузі оборони. Другий візит до Королівства Саудівська Аравія став продовженням розвитку домовленостей в оборонній сфері, а також в енергетичному та інфраструктурному напрямках. «Важливо, щоб посилення було взаємним. Ціную змістовну співпрацю між нашими країнами»,- зазначив очільник Української держави

Висновки за підсумками цих візитів є вкрай значущими. Перед усім, Україна стає важливим партнером у сфері безпеки, значення та досвід якого зростають. Український досвід вплине на оборонні доктрини всіх країн РСАДПЗ і, можливо, Йорданії, Сирії та Іраку. По-друге, окрім оборонної та безпекової дипломатії, яка до цього часу проводилася із країнами Близького Сходу задля підтримки України, з’явилася дуже вагома практична та функціональна причина підтримувати Київ, що не обмежується виключно моральним аспектом.

По-третє, факти взаємопов’язаності ізраїльсько-американська війни проти Ірану та російсько-української війни стають все більш очевидними, а події, що відбуваються на одному театрі бойових дій, неабияк впливають на інший.

Ще у радянські часи згідно стратегії мислення керівництва СРСР велика дуга, від Балтики до Середземного моря, сприймалася як один театр військових дій. До того ж, цей великий фронт ділився ще на декілька фронтів, які повинні були підживлювати один одного.

На таку ж саму стратегію спиралися у Москві під час війни на Донбасі, яку путін використовував для тиску на західних партнерів. У 2015-му, шантажуючи ескалацію або деескалацію воєнних дій на сході України, хазяїн Кремля цинічно «продавав» Заходу свою так звану мирну ініціативу після масштабування війни в Сирії через російське втручання. Кремлівський диктатор жонглював фронтом в Україні для реалізації своїх політико- стратегічних цілей на іншому – сирійському фронті.

Сьогодні маємо театр воєнних подій від Балтики до Аравійського моря, і до Оману. А отже, взаємопов’язаність – це не надуманість, а реальність. Вона, втому числі, включає й технологічний аспект. Безпілотні системи типу «Герань» та Shahed виконують бойові завдання як у українському небі, так і в Перській затоці. А протидія цим технологіям виробляється в Україні й уже починає експлуатуватися в країнах Перської затоки як частина їхньої безпекової доктрини.

Енергетичний аспект є не менш важливим для розуміння взаємопов’язаності подій. Ізраільсько-американська війна проти Ірану спровокувала зростання ціни на нафту та СПГ, стала справжнім джерелом для Росії у сенсі продовження війни на українському фронті. Донедавна Москва опинилася в складному становищі, як з причини системних українських ударів по її енергетичним та воєнним об’єктам, так і з причини збільшення рівня втрат її військового складу. Авжеж, оголошення загальної мобілізації було би вкрай невигідним рішенням для путіна.

Ситуація змінилася з початком театру воєнних дій в Перській затоці. Кремль включився у гру зі своєю нафтою, продаж якої відкриває додаткові можливості для Росії платити солдатам найманцям і відправляти їх на український фронт. Ідеологічна близькість режимів в Росії та Ірані – додатковий факт взаємопов’язаності війн, які не просто палають у різних регіонах, а діють у логіці продовження й підживлення одна одної.

Сьогодні в методиці дронових ударів обидві країни – Іран і Росія керуються радянською сталінською філософією «про кількість, яка дає свою якість», демонструючи тим самим спільний оперативний рівень. Іранці задіяли цю філософію першими під час створення Shahed, потім експортували до Росії, згодом випробували в Україні, а нині практикують в Перській затоці.

Україна винаходила свої стратегії боротьби безпосередньо в ході війни. Один з яскравих прикладів - морська блокада противника, яку Україна реалізувала в Чорному морі без наявності флоту. Загалом Україна подолала багато оборонно-безпекових проблем, з якими зараз стикаються країни Перської затоки, і в запобіганні яких вона здатна їм допомогти. Україна спроможна експортувати в Перську затоку не лише обладнання та безпілотники, а й доктрину та оперативні знання.

Зараз Україна - не споживач безпеки, а виробник сучасного бойового досвіду, тож пропонує Перській затоці не лише моральну підтримку, а готова надати реальні рецепти для захисту, і в повітрі, і на морі.

12

Едуард Єфіменко