Історичний візит президента Зеленського до Сирії

Візит президента Володимира Зеленського до Сирії був неочікуваним, тож спричинив багато питань про інтереси Києва в цій країні, про зустріч з контраверсійною постаттю очільника сирійської держави, і про те, чи додасть цей візит дипломатичної ваги Україні

Слід зазначити, що прибуття українського лідера до Дамаску 5 квітня є логічним продовженням його зустрічі з сирійським колегою Ахмедом аль-Шараа. Це відбулося в 2025-му році на полях 80-ї сесії Генасамблеї ООН, де сторони підписали Спільне комюніке про відновлення дипломатичних відносин.

Не дивлячись на суперечливий бекграунд нового лідера Сирійської республіки Ахмеда аль-Шараа, він встиг офіційно відвідати США, Велику Британію, був прийнятий європейцями, тож президент Володимир Зеленський не припустився дипломатичного проколу, а навпаки, вдало скористався шансом налагодити співпрацю зі стратегічно важливою державою, яка виходячи з її розташування має геополітичні можливості впливати на великий Близькосхідний регіон.

Центральна задача України – протидія впливу Москви. Звісно, йдеться не тільки про спротив агресору на полі бою, а й про широкий фронт, який Київ намагається тримати поза межами України в інших регіонах світу, де тільки з’являється хоч мінімальна можливість. Ба більше, активна швидкісна дипломатія Києва на Близькому Сході демонструє процес нарощування геополітичної ваги України, амбітне прагнення грати серед таких акторів як США, Ізраїль, Туреччина. Разом з тим, складність даного регіону, де переплітаються інтереси багатьох важковаговиків, спонукає Київ до продуманих і виважених кроків, які час від часу потрібно реалізувати в координації з партнерами, діяти спільно в тих випадках, де наші цілі збігаються.

Для Сирії питання військового протистояння й досі залишається актуальним, а отже Дамаск зацікавлений в можливостях і досвіді Києва, який сьогодні може самостійно надавати послуги у сфері безпеки й оборони. Перспективною для України є співпраця з Сирією в напрямку постачання продовольчої продукції, що є вкрай важливим для українського аграрного сектору. Загалом, взаємовигідні домовленості на основі військово-політичного партнерства, на грунті постачання продукції сільського господарства, в царині енергетичної геополітики дали б імпульс розвитку та укріпленню позицій обох держав.

Є ще один момент, про який необхідно зазначити. Факт того, що український президент прибув до Сирії офіційним літаком турецького уряду, разом із головою МЗС Туреччини, є неабияким штрихом щодо зацікавленості Анкари у сприянні сплетінню тристоронніх інтересів. Попри те, що Москва втратила свій потужний політичний вплив на Дамаск, Росія й досі має військові бази в Сирії, а очільник Кремля не позбувся надії впливати на керівництво республіки. Це не відповідає настроям в Анкарі, і цього точно не бажає Київ, тож тут наші інтереси збігаються. Не варто відкидати й гостре бажання Києва покінчити з російською логістикою, яку має Москва завдяки військовій присутності в Сирії.

Авжеж, це тільки поверхневий аналіз дипломатичної активності України в напрямку Сирії та Близькосхідного регіону загалом. Коментуючи візит президента Володимира Зеленського до Дамаску, його радник Дмитро Литвин відмітив, що цей візит став спільною ініціативою турецької та української сторін. Розвиток ситуації на Близькому сході підказує, що це не було спонтанним рішенням, а відбулося в логіці зусиль української дипломатії, нашого стратегічного турецького партнера і завдяки зацікавленості Сирії мати надійну безпекову опору в обличчі України, яка має реальний сучасний воєнний досвід.

По суті, цей візит президента до Сирійської Арабської Республіки можна назвати нестандартним та історичним водночас, як з точки зору встановлення контактів зі столицею, що майже два роки тому була союзницею Росії, так і в сенсі народження нової конфігурації регіонального впливу, що безумовно посилить українську суб’єктність.

Едуард Єфіменко