Можна вважати, що після Мюнхенської безпекової конференції – 2025 для європейців настає момент істини щодо принципового питання – забезпечення своєї особистої безпеки
Є очевидним той факт, що Захід у широкому сенсі вже не є таким однорідним поняттям, яким він переважно вважався донедавна. Ба більше, Захід просто на очах ділиться на європейський та американський. А отже, ядерна сила американців, яка довгі роки служила безтурботній Європі безпековою парасолькою, може невдовзі не ділитися зовсім.
Безтурботність, недалекоглядність та інертність у питаннях безпеки – поведінка заздалегідь програшна. Чи є сенс на цьому наголошувати у контексті вже існуючих у різних точках світу гарячих воєнних конфліктів, поки що континентального чи регіонального характеру, але з наявністю перспектив переформатування у глобальний?! Мабуть, що є.
«Приголомшені», «спантеличені», «ображені», «захоплені зненацька» – так характеризують світові таблоїди настрої європейців після початку російсько-американських маневрів та зустрічей на полях Мюнхенської безпекової конференції. Утім, є надія, що виваженим європейцям вдасться вгамувати страхи та емоції, об’єднати зусилля і взятися за конкретні кроки щодо порятунку самих себе.
Брак рішучості, волі й сміливості для європейських лідерів вже не на часі, до того ж страусина позиція ніколи не додавала суб’єктності та авторитету в світі сили. Це стосується і активної позиції щодо формування нової концепції континентальної безпеки, і, передусім, активного мозкового штурму щодо питання гарантування безпеки для України, що, як встигли переконатися європейці, є безпосереднім і принциповим фактором їхнього мирного існування.
Політична воля та конкретика щодо такої роботи вже потрібна, як то кажуть, вчора на сьогодні, бо перемир’я, котрого прагне домогтися нова американська адміністрація, навряд чи вирішить фундаментальне питання про відновлення європейської системи безпеки. Настав час позбутися абстрактних дискусій щодо європейської оборони. Це – непростий виклик для Європи, пильність якої приспав тривалий період миру, проте, оскільки російська загроза для Європи нікуди не зникне, про що б там Трамп не домовився з Путіним, європейським державам доведеться цей виклик приймати.
Якщо недавні зустрічі у Мюнхені остаточно позбавлять європейців останніх ілюзій продовжувати сліпо довіряти свою безпекову складову стороннім, і ще раз підтвердять пріоритетність європейської підтримки й зміцнення України разом з усвідомленням, що результат російської збройної агресії проти України матиме фундаментальні і довгострокові наслідки для європейської й трансатлантичної безпеки, то Мюнхенську конференцію можна вважати як таку, що у даному контексті була результативною і виконала свою місію.

Головний редактор Ua-independent
Ярослава Ничипоренко