Сильний дипломатичний корпус  як фактор реагування на нові виклики сучасності     

Повномасштабна війна зачепила всі аспекти  життєдіяльності України:  змінилися пріоритети, виклики, задачі. Дипломатична сфера не стала виключенням, ба більше, з’явилася необхідність працювати в новому ритмі, стилі, з новими сенсами

Допоки йдуть воєнні дії українська дипломатія наділена місією бути другим фронтом в боротьбі за виживання та збереження держави й нації. Умови війни розширили конституційний функціонал Президента як керівника зовнішньополітичної діяльності держави, перетворивши особисте лідерство Володимира Зеленського на ключовий інструмент міжнародних перемовин. Багато доленосних рішень про постачання зброї, систем ППО, фінансову допомогу ухвалюються безпосередньо на рівні глав держав, тому Президент особисто веде переговори з лідерами-країн партнерів.

Часи «дипломатичного романтизму» пройшли, тож  дипломатія під час війни є безпосереднім продовження оборони держави. Як справедливо наголосив керівник Офісу Президента (ОП) Кирило Буданов, сьогоднішній зовнішньополітичний трек має бути максимально адаптований до прагматичних воєнних реалій, а головними критеріями успіху дипломатичної роботи мають бути конкретні результати – постачання зброї, систем ППО, залучення інвестицій у реальний сектор національної економіки.

В умовах війни якість української дипломатії виходить на перший план, нині важливими характеристиками є наступальність, аргументованість, чіткість, завзятість у досягненні мети. В дипломатичній роботі сьогодні як ніколи багато вартують сміливість, креативність, вміння філігранно володіти такою зброєю як інформація та слово.В цьому сенсі потрібен не тільки професіоналізм, а повна відданість національним інтересам, готовність працювати на переможний результат 24/7.

Робота дипломатів за кордоном, перш за все, підпорядкована жорстким вимогам війни - просуванню прагматичних пропозицій спільного виробництва озброєння, об’єднання технологічних ланцюгів, укладання довгострокових безпекових союзів. Як зазначає очільник ОП Кирило Буданов, світ поважає лише реальну силу, а будь-яка дипломатія залишається безсилою, якщо за нею не стоїть реальний оборонний сектор і Сили Оборони, котрі чинять жорсткий опір переважаючому в силі агресору, створюючи для дипломатів сильні позиції на переговорах.

Тож в нинішній ситуації залучати до дипломатії слабкі, неефективні кадри ми просто не маємо права, як з причини відповідальності перед оборонцями на нулі, так і з точки зору національного самозбереження.Достойні, фахові, свідомі своєї місії дипломати – це не гасло, а фактор розуміння ступеня відповідальності у найкритичніший момент української історії.

Пересидіти в ситій мирній країні, займаючись своїми справами, самолюбуванням та пустопорожнім піаром, намагаючись не виявляти сміливості й ініціативи аби не дратувати агресивних колег, що представляють країну-агресора – категорії мислення  псевдодипломатів, що не мають аж ніякого відношення до справжнього дипломатичного фаху. Утім, правду кажучи, хіба ми не маємо подібні кадри, та ще й на провідних напрямках, яким з тих чи інших причин вдалося банально прилаштуватися до благородної професії дипломата. На жаль, такі ганебні кадрові рішення послаблюють нас як державу, знецінюють сутність сучасної дипломатичної роботи, особливо в умовах повної відсутності системного аудиту якості та реальних результатів діяльності дипломатів та послів, а також контролю за цими процесами.

Об’єктивно, сьогодні Україна поступається країні-агресору, за розмірами бюджетів, і за кількістю працівників в дипломатичних установах, а отже ми маємо вигравати за рахунок якості кадрів – напористості, інтелектуальності, креативності, швидкості реагування, майстерності в роботі з інформацією. Позиція присутності військових аташе у складі дипмісій, в тому числі з лав ветеранів війни, є вкрай пріоритетною, якщо не однією з необхідних, в контексті результативного виконання завдань Президента щодо забезпечення реалізації зовнішньополітичної стратегії воюючої країни.

Сучасний нестабільний світ з урахуванням вже існуючих війн та гібридних загроз, і тих, що насуваються, є настільки швидкісним та непередбачуваним, що правила, котрі діяли навіть п’ять років тому, нині остаточно втратили вагу. А отже сьогоднішній дипломат має швидко реагувати на зміну парадигми й бути майже універсалом – політиком, іміджмейкером, людиною з аналітичним і візіонерським мисленням, зі здатністю до постійного саморозвитку. Без сильного дипломатичного корпусу Україні буде вкрай важко встояти перед ключовим викликом сучасності – ламати стереотипні підходи, самій створювати нові реалії та порядок денний, хоча українці вже й  спромоглися показали світу, що готові до вирішення такого рівня завдань.

Головний редактор Ua-independent 

Ярослава Ничипоренко